Історія справи

Постанова ВГСУ від 05.03.2026 року у справі №572/1404/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 березня 2026 року

м. Київ

справа № 572/1404/22

провадження № 51-1964км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

потерпілого ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 , на ухвалу Волинського апеляційного суду від 2 жовтня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12022181200000128, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 345 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 10 квітня 2025 року ОСОБА_6 засуджено за частиною другою статті 345 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з моменту затримання.

До набрання вироком законної сили обрано ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів та взято його під варту в залі суду.

Зараховано в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 11 по 14 квітня 2022 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, за таких обставин.

11 квітня 2022 року поліцейський Сектору реагування патрульної поліції Сарненського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області сержант поліції ОСОБА_8 та інспектор цього ж відділу лейтенант поліції ОСОБА_9 перебували на чергуванні в складі автопатруля.

Приблизно о 14:00 під час патрулювання на вул. Молодіжній у с. Цепцевичі Сарненського району Рівненської області вони зупинили на підставі статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» автомобіль «SkodaОctavia», д. н. з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_10 , оскільки водій порушив підпункт «в» пункту 2.3 та підпункт «б» пункту 9.9 Правил дорожнього руху.

У ході спілкування з водієм останнього попереджено про здійснення фіксації розмови за допомогою нагрудної боді-камери й відповідно до статті 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпочато підготовку до розгляду справи про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_10 з метою уникнути притягнення до адміністративної відповідальності увів працівників поліції в оману, назвавши несправжні анкетні дані. Після цього на місце події прибула група невстановлених досудовим розслідуванням осіб, серед яких був батько ОСОБА_6 - ОСОБА_10 , який почав висловлювати працівникам поліції вимоги відпустити його сина, перешкоджаючи таким чином працівникам правоохоронного органу їх законній діяльності, а невстановлені особи у свою чергу заблокували ОСОБА_8 і ОСОБА_9 .

Цього ж дня в період із 14:30 до 15:00 (точного часу орган досудового розслідування не встановив) на території домогосподарства у пров. Замковому, 6 під час спроби ОСОБА_8 затримати ОСОБА_10 , який втікав з місця події, ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що перед ним перебуває працівник правоохоронного органу, розуміючи протиправний характер своїх дій, відмовляючись виконувати законну вимогу поліцейського не перешкоджати законній діяльності працівників поліції, заподіяв ОСОБА_8 кулаком по одному удару по обличчю і тулубу, в результаті чого спричинив легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 2 жовтня 2025 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_11 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 задоволено частково.

Вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_6 змінено: виключено з мотивувальної частини вироку посилання на обтяжуючу покарання обставини - вчинення кримінального правопорушення у зв`язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов`язку.

У решті вирок суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення положень кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувану ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотивуючи свої вимоги, стверджує, що апеляційний суд усупереч положенням кримінального процесуального закону та правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 463/4015/18 (провадження № 3682км20), 5 грудня 2024 у справі № 176/1033/22 (провадження № 51-1608км24), не розглянув клопотання сторони захисту щодо дослідження доказів та не навів будь-яких обґрунтувань свого рішення в цій частині.

Зокрема, захисник вказує, що в апеляційній скарзі було заявлено обґрунтоване клопотання про дослідження доказів, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а саме доданого до скарги диска DVD-R із записом судового засідання від 14 квітня 2022 року (щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 ), та виклик і допит судово-медичного експерта ОСОБА_12 .

Проте апеляційний суд, порушуючи приписи статті 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), проігнорував клопотання і, не навівши в ухвалі жодних мотивів для відмови в його задоволенні, зазначені докази не дослідив, чим обмежив право засудженого на змагальність сторін і свободу в поданні своїх доказів (пункт 15 частини першої статті 7 КПК).

Крім того, захисник підкреслює, що суд апеляційної інстанції порушив право на захист ОСОБА_6 , оскільки не враховано усталеної практики Верховного Суду про те, що апеляційний суд є останньою інстанцією для перевірки фактичних обставин, це покладає на нього обов`язок ретельно досліджувати докази і є гарантією забезпечення права на справедливий суд.

Аргументуючи таку позицію, зазначає, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 345 КК, не доведена, адже в потерпілого відсутні будь-які тілесні ушкодження. Однак суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання сторони захисту про дослідження відеозапису судового засідання від 14 квітня 2022 року, де потерпілий підтвердив відсутність у нього тілесних ушкоджень. Вважає ігнорування місцевим судом доказу грубим порушенням права на захист і принципів змагальності (статті 20 22 КПК).

На його переконання, висновок експерта від 12 квітня 2022 року № 93 є недопустимим доказом, суперечить матеріалам справи, складений із порушенням процесуального порядку і викликає обґрунтований сумнів, оскільки зафіксовані в ньому тілесні ушкодження «зникли» вже на третю добу. Разом з тим згідно з висновком експерта від 10 лютого 2025 року № 31-921-2024 року синці, описані у висновку експерта № 93, могли утворитися не більш ніж за 4 доби, а зникнути лише на 8 - 16 добу після їх спричинення. На думку захисника, факт відсутності синців у період, коли вони мали лише формуватися, доводить, що їх не було. При цьому експерт не встановив обставини виникнення тілесних ушкоджень у потерпілого, що не виключає можливість падіння з висоти власного зросту на тверду поверхню чи випнуті предмети.

Також зазначає про порушення судом першої інстанції права на захист ОСОБА_6 , що виразилося в бездіяльності суду, а саме незабезпеченні судом за клопотанням сторони захисту явки експерта в судове засідання та подальшій необґрунтованій відмові в його виклику. Зокрема, попри неодноразові клопотання захисника щодо забезпечення явки експерта для роз`яснення висновку, суд належним чином експерта про виклик до суду не повідомив.

Далі апеляційний суд проігнорував аналогічні клопотання захисника.

До того ж місцевий суд грубо порушив порядок проголошення судового рішення, оскільки головуюча оголосила, що вирок буде проголошено - 10 квітня 2025 року об 11:00, проте, всупереч вимогам статті 376 КПК, проголошення відбулося передчасно - з 08:39 до 08:42, що фактично позбавило ОСОБА_6 , який з`явився до суду на призначений час, можливості бути присутнім під час цієї процесуальної дії.

Крім того, проголошення вироку й судові засідання 22 липня та 29 вересня 2024 року проводилися без участі потерпілого, якого не повідомлено належним чином про час і місце розгляду.

Суд апеляційної інстанції не виправив допущених місцевим судом порушень та формально підійшов до розгляду апеляційної скарги.

З огляду на це сторона захисту вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає приписам статті 370 КПК, оскільки наведені порушення могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, що в розумінні частини першої статті 412 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали подану стороною захисту касаційну скаргу і просили її задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_8 і прокурор заперечували щодо задоволення касаційної скарги захисника.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, позиції захисника, потерпілого, прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, Суд дійшов таких висновків.

Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За змістом частини першої статті 438 КПК істотне порушення кримінального процесуального закону є підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції.

З огляду на приписи статті412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно зі статтею 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Крім цього, зміст ухвали суду апеляційної інстанції повинен відповідати вимогам статті 419 КПК. За правилами частини другої цієї статті при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Виходячи з положень вказаних статей закону, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права.

За усталеною практикою Верховного Суду апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на нього певний обов`язок щодо дослідження та оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених статтею 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, якщо в апеляційному суді постає питання про встановлення певного факту в інший спосіб, ніж це здійснено в суді першої інстанції, тоді повнота дослідження доказів щодо цього факту має бути забезпечена в повному обсязі. Залишаючи подану скаргу без задоволення, суд повинен переконливо аргументувати свою позицію, адже справедливість засудження не має викликати сумнів. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2 7 КПК завданнями та загальними засадами кримінального провадження.

У цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції зазначені вимоги кримінального процесуального закону під час перевірки апеляційних скарг належним чином не виконав.

Так, не погодившись із вироком місцевого суду, обвинувачений ОСОБА_6 і його захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_11 подали апеляційні скарги на нього, у яких наводили конкретні доводи щодо його незаконності й необґрунтованості. Зокрема, захисник ОСОБА_11 в апеляційній скарзі просив скасувати вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на порушення кримінального процесуального закону, а саме на порушення таємниці нарадчої кімнати та порядку проголошення судового рішення.

Обвинувачений ОСОБА_6 і захисник ОСОБА_7 просили скасувати вирок і закрити кримінальне провадження через недоведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину. Аргументуючи такі вимоги, стверджували, що в судовому засіданні 14 квітня 2022 року встановлено відсутність у потерпілого будь-яких тілесних ушкоджень. У зв`язку із цим апелянти вважали, що місцевий суд безпідставно послався у вироку як на доказ вини ОСОБА_6 на висновок експерта № 93. При цьому захисник ОСОБА_7 підкреслював, що для доведення перед судом відсутності в потерпілого тілесних ушкоджень він в установленому законом порядку отримав технічний запис судового засідання від 14 квітня 2022 року, який було відкрито стороні обвинувачення, і під час розгляду справи в суді першої інстанції заявив клопотання про його дослідження. Однак суд безпідставно відмовив у дослідженні цього доказу, чим порушив вимоги статей 20 22 КПК. Також захисник вказував, що для роз`яснення висновку експерта № 93 він заявляв клопотання про виклик у судове засідання експерта ОСОБА_12 . Проте місцевий суд не повідомив належним чином експерта про виклик до суду і надалі безпідставно відмовив у такому виклику, чим порушив право на захист обвинуваченого.

Крім того, в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просив суд дослідити під час апеляційного розгляду запис судового засідання від 14 квітня 2022 року та додав диск із його записом, а також просив викликати і допитати судово-медичного експерта ОСОБА_12 .

Однак, переглядаючи справу в порядку апеляційної процедури, суд апеляційної інстанції усупереч вимогам кримінального процесуального закону залишив поза увагою клопотання захисника ОСОБА_7 про дослідження доказу та допит експерта і не розглянув його.

Зокрема, як убачається із журналів та аудіозапису судового засідання від 20 серпня і 2 жовтня 2025 року, вказане клопотання захисника ОСОБА_7 , про яке він заявляв в апеляційній скарзі, взагалі не було предметом обговорення колегією суддів.

Не містить підтвердження розгляду такого клопотання і зміст ухвали апеляційного суду.

Отже, процедуру апеляційного перегляду здійснено формально без додержання положень статті 2, частини шостої статті 22, статті 350, частини третьої статті 404 КПК, що призвело до невідповідності оскарженої ухвали вимогам статей 370, 419 цього Кодексу, як слушно йдеться в касаційній скарзі.

Наведений висновок з питань правозастосування узгоджується з практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (постанови від 17 лютого 2021 року у справі № 463/4015/18 (провадження № 51-3682км20), від 1 грудня 2021 року у справі № 549/163/20 (провадження 51-3448км21), від 5 грудня 2024 року у справі № 176/1033/22 (провадження № 51-1608км24), від 21 серпня 2025 року у справі № 303/55/23 (провадження № 51-2313км24).

Допущені процесуальні порушення є істотними й тягнуть за собою скасування ухвали суду апеляційної інстанції з призначенням нового розгляду в цьому суді на підставі пункту 1 частини першої статті 438 КПК.

Водночас такі порушення перешкоджають суду касаційної інстанції перевірити інші доводи касаційної скарги і зробити висновок про правильність чи неправильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, це питання має вирішити апеляційний суд за наслідками нового розгляду.

Тож подану стороною захисту скаргу належить задовольнити частково.

Під час нового апеляційного розгляду необхідно урахувати зазначене, ретельно з використанням усіх процесуальних можливостей перевірити всі доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника, дати на все вичерпну відповідь і прийняти справедливе рішення, яке відповідатиме вимогам статей 370 419 КПК.

Керуючись статтями 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 , задовольнити частково.

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 2 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3